Інтернет та веб

Інтернет — це всесвітня комп’ютерна мережа. Це означає, що вона об’єднує комп’ютери. Інтернет було створено шляхом об’єднання менших комп’ютерних мереж, які часто належать приватним власникам (inter = між, network = мережа). Інтернет в цілому є загальнодоступним, без єдиного власника чи центральної адміністрації.

Підключення к Інтернету

Підключатися до Інтернету можна як дротовим, так і бездротовим способом. При дротовому з’єднанні використовується інфраструктура телефонних ліній (DSL) або кабельного телебачення (в обох випадках електричний сигнал поширюється по проводах) або новіші оптичні кабелі (якими поширюється світловий сигнал, який швидше за електричний). Бездротовий зв’язок використовує радіохвилі, що передаються від найближчих станцій (передавачів) або супутників на орбіті Землі (для з’єднання потрібна антена). Мобільні оператори, які використовують LTE або новішу технологію 5G, також забезпечують бездротове підключення до Інтернету через свої передавачі.

Для перетворення аналогового сигналу (який, наприклад, передається через кабель) у цифровий сигнал (який може розуміти комп’ютер) потрібен модем. Щоб мати можливість підключати більше пристроїв до мережі, необхідно додати після модему (або безпосередньо в нього) роутер, який визначає, кому які дані надсилати. Пристрої можна підключати до маршрутизатора за допомогою мережевого кабелю, але часто також бездротовим способом за допомогою технології Wi-Fi (тоді ми говоримо про маршрутизатор Wi-Fi). Мобільні пристрої дозволяють ділитися з’єднанням для передачі даних в Інтернеті з іншими пристроями, ця функція називається хот-спотом (англ. hotspot).

World Wide Web

World Wide Web або Вевестня мережа (часто скорочено просто web) — це мережа взаємопов’язаних веб-сторінок. Веб-сайти є «гіпертекстовими документами», що означає, що вони посилаються один на одного за допомогою так званих гіпертекстових посилань. Посилання мають форму URL (Uniform Resource Locator), яка містить протокол зв’язку, доменне ім’я та шлях до зазначеного ресурсу (наприклад, https://fi.muni.cz/contacts). Сайт пишуться на мові розмітки HTML, що дозволяє визначити структуру сторінки, форматування тексту та гіперпосилання.

Для перегляду веб-сайтів використовуються програми, відомі як веб-браузери або браузери (наприклад, Chrome, Firefox, Edge, Safari, Opera). Браузери спілкуються з веб-серверами згідно з правилами протоколу HTTP (Hypertext Transfer Protocol) або його безпечного розширення HTTPS (S = Secure). Пошук в Інтернеті за допомогою ключових слів є можливий за допомогою пошукових систем Інтернету (наприклад, Google, Bing, Yahoo!).

Інші інтернет-сервіси

Інтернет – це не просто Всесвітнє павутиння. Він також підтримує використання інших сервісів та можливостей, таких як надсилання електронних листів, обмін миттєвими повідомленнями, відеоконференції (наприклад, Zoom, Google Meet), потокове передавання відео та музики або передача файлів. Інфраструктура Інтернету також використовується так званими хмарами (англ. cloud). Хмарне сховище (наприклад, Google Drive, Dropbox) дозволяє зберігати файли та отримувати доступ до них онлайн - дані фізично зберігаються на комп’ютері хмарного постачальника, а не на нашому комп’ютері. Хмари дають змогу не лише зберігати дані на віддаленому сервері, а й виконувати обчислення (так звані хмарні обчислення).

Безпека

З точки зору безпеки доцільно спілкуватися з веб-серверами через протокол HTTPS, який шифрує весь зв’язок, що особливо важливо під час надсилання персональних даних. Більш безпечний зв’язок між мережами забезпечує брандмауер, який є як частиною маршрутизаторів, так і окремою програмою на комп’ютері. Брандмауер перевіряє як вхідні, так і вихідні дані, і якщо вони містять підозрілий вміст, він не пропускає їх далі.

VPN (Virtual Private Network) — це віртуальна приватна мережа, тобто приватне з’єднання кількох комп’ютерів в Інтернеті (яке саме по собі не є безпечним). Таким чином, підключені комп’ютери можуть знаходитися в будь-якій точці світу, а зв’язок між ними захищений так, ніби вони є частиною приватної мережі.