Функції та узагальнення

Функції є основним будівельним блоком, за допомогою якого ми створюємо програми. Вони являють собою конкретну реалізацію загального принципу розкладання на частини.

Простіше кажучи, функція — це заклинання, якому ми щось даємо (вхід), а воно повертає нам щось інше (вихід).

• Приклад із казки: збільшувальна чарівна паличка, якою ми постукуємо по овочам, і вони збільшуються вдвічі.
• Математичний приклад: функція квадратного кореня, у яку ми вводимо число, а вона повертає інше число (наприклад, якщо задамо 25, то отримаємо результат 5).
• Приклад програмування: функція polygon(n, length), якій ми надаємо два числа (кількість сторін і довжину сторони) як вхідні дані, і вона малює зображення багатокутника.

Прості функції без параметрів дозволяють лише повторне виконання точно такого самого коду (наприклад, створення квадрату завжди однакового розміру). Однак функції також можуть містити параметри, які впливають на їх поведінку (наприклад, розмір квадрата). Функції можуть викликати інші функції, а іноді навіть самі себе – такі функції називаються рекурсивними.

Під час реалізації функцій ми повинні мати можливість абстрагувати – тобто відвернути погляд від неважливих деталей – а потім узагальнити код – тобто замінити деталі змінних на змінні, які ми потім перетворимо на параметри функції. Складну програму, особливо ту, у якій повторюється схожий код, можна розкласти на кілька функцій, тим самим спростивши та зробивши її зрозумілішою.