Типографічні терміни

Шрифт – це набір символів (гліфів). Певний варіант написання шрифту називається вирізом (як-от, жирний, курсив = italika), група вирізів утворює сімейство шрифтів. Набір символів єдиного стилю, особливо у зв’язку з цифровими технологіями, називається шрифтом. Так звані змінні шрифти наразі пропонують можливість плавного налаштування варіантів написання (наприклад, товщини, ширини символів тощо).

Так, із шрифтом пов’язані такі терміни:

• МАЮСКУЛ – велика літера
• мінускул – мала літера
• капітель – велика літера розміром з малу
• лігатура – штрих, який з’єднує сусідні літери, наприклад, “fi”, “fl”
• індекс – верхній або нижній; зменшений варіант символу, який використовується, як правило, в науковій нотації

Діакритичний знак (наголос) — це знак у безпосередній близькості від літери, який змінює її значення/вимову. Розділові знаки вставляються між літерами, вони регулюють поділ тексту (як-от, крапка, двокрапка, знак оклику).

Лінії, що утворюють контур шрифту, називаються кегельними площадками. Основна лінія, на якій «сидять» літери, називається базовою лінією. Зазвичай вертикальна відстань між лініями визначається інтервалом.

Текст може бути вирівняний, як правило, ліворуч, по центру, праворуч або блоком (у цьому випадку перше слово розташовується на самому початку рядка і закінчується в самому його кінці). На початку або в кінці сторінки (або колонки) не має бути поодиноких рядків (так звані висячі рядки).

Апрош – це відстань між символами. Кернінг стосується спеціального проштовхування між певними символами (наприклад, у слові BATTLE верхні штрихи двох літер T можна посунути один від одного, щоб підвищити читабельність).