Вибір
Оформлення документів
Ваша кількість відповідей на день обмежена. Для збільшення ліміту або отримати доступ до аккаунту з ліцензією, будь ласка, увійдіть в систему.
Увійти в системуQR-код
Код / коротка адреса
Скопіюйте, клацнувши. Скопійовано!
Налаштування вправи
Зверніть увагу, що налаштування дійсні лише для цієї вправи та предмету.
Визначення ігор
Гра — це інтерактивна діяльність, яка регулюється правилами, які ми приймаємо добровільно та виключно заради самої гри. У більшості ігор є ціль, якої гравці намагаються досягти. Зазвичай метою є вирішення вигаданої проблеми, часто у вигаданому світі. Гра, як правило, обмежена часом і простором.
Що не є грою?
Іграшка (наприклад, плюшова тварина) не є грою, оскільки вона не має мети та правил.
Ні книга, ні фільм не є грою, тому що вони не інтерактивні і не мають мети.
Їзда на велосипеді до школи – це не гра, зокрема тому, що ми приймаємо правила дорожнього руху не заради самої поїздки, а заради реального світу.
Розв’язування робочих задач – це не гра, в тому числі й тому, що ці проблеми реальні, а не уявні.
Побудова стосунків – це не гра, в тому числі й тому, що вона не обмежена часом і простором.
Чому ми граємо в ігри?
Основна мета більшості ігор – розвага та відпочинок. Однак ігри часто задовольняють інші потреби. Багатокористувацькі ігри дозволяють проводити час з близькими та знайомитися з новими людьми в безпечному середовищі. Багато настільних і комп’ютерних ігор розвивають різні загальні навички, такі як планування, пам’ять і логічне мислення. Спорт та інші фізичні ігри покращують наш фізичний стан.
Більшість ігор нас чомусь навчають, але деякі ігри навіть роблять навчання своєю основною метою. Такі ігри ми називаємо навчальними. Іноді навчання відбувається під час гри, іноді гра намагається створити досвід, а навчання відбувається, коли ми обдумуємо пройдену гру. Ми називаємо такий елемент ігор досвідом. Процес осмислення досвіду гри, особливо якщо він контролюється, називається рефлексією. Для відеоігор, основною метою яких не є розвага, іноді використовується термін «серйозна гра» (англ. „serious game“).
Гейміфікація
Гейміфікація – це використання елементів і принципів гри в неігровому контексті. Метою гейміфікації є підвищення мотивації користувачів (наприклад, мотивація клієнтів купувати в певній роздрібній мережі або мотивація користувачів навчального порталу регулярно повертатися до практики). Для гейміфікації часто використовуються прості ігрові елементи, такі як бали, значки та таблиці лідерів, які підтримують лише зовнішню мотивацію. Така поверхнева гейміфікація може мати негативні наслідки. Наприклад, це може змусити користувачів витрачати час на дії, які їм жодним чином не приносять користі, лише щоб отримати бали. Однак гейміфікація також може посилити внутрішню мотивацію, якщо вона використовує глибші принципи гри, такі як можливість відкривати ігровий світ, співпрацювати з іншими людьми та розглядати цікаві рішення проблем.
Типи ігор
Соціальні ігри – це багатокористувацькі ігри, в які люди грають переважно для розваги та проведення часу з іншими людьми. Більшість соціальних ігор є настільними (ігри, в які можна грати на столі). До настільних ігор відносяться ігри з ігровим полем (з використанням ігрової дошки), карткові ігри, ігри в кості та ігри з ручкою та папером.
Ігри для великих груп проводяться, наприклад, у таборах і школах і служать для розвитку групи або окремих осіб. Багато з цих ігор є руховими і здебільшого проводяться просто неба, як-от різноманітні погоні, змагання та спорт (фізичні навантаження з фіксованими правилами). Однак існують також тихі навчальні та експериментальні ігри (наприклад, різні дискусійні та драматично-навчальні ігри).
Відеоігри – це ігри, які відображають стан гри на екрані. У відеоігри можна грати на різних платформах: ігрових автоматах («аркадах»), ігрових приставках (PlayStation, Nintendo, Xbox), комп’ютерах і мобільних телефонах.
Ігри за кількістю гравців
Ігрові жанри
Групи ігор, які мають спільні характеристики – гравці проводять час за подібними видами діяльності та мають схожий досвід – іноді називають жанрами. Жанри та типи ігор можуть перетинатися, наприклад, стратегія може бути настільною грою, рухливою грою або відеогрою. Приклади жанрів:
стратегії – ігри, в яких гравці багато думають, планують і реалізують тактики
пригоди – тримають фокус на історії, відкриттях та розгадуванні головоломок
RPG (Role Playing Games, рольові ігри) – гравці розвивають історію, граючи ролі вигаданих персонажів
симулятори – намагаються реалістично імітувати різні дії (наприклад, політ на літаку або надання першої допомоги в дорожньо-транспортній пригоді)
екшн ігри – орієнтований на сприйняття та швидку реакцію (включає такі піджанри, як шутери, платформери та ритмічні ігри)
аркади – короткі відеоігри з простим керуванням і швидким темпом, у які зазвичай грають неодноразово, щоб отримати якнайвищий бал (переважно екшн-ігри)
перегони – гравці намагаються прийти першими до фінішу (включаючи забіги, спортивні змагання, ігри на рішення загадок)
Коротка історія ігор
Люди грають в ігри з незапам’ятних часів. Найдавнішим видом ігор є, ймовірно, різноманітні спортивні види спорту, зображення яких також можна знайти на наскальних малюнках. У різні настільні ігри грали майже всі стародавні цивілізації. Найдавнішою грою, у яку досі грають приблизно в оригінальній формі, є Ґо, гра-головоломка для двох гравців, яка виникла в Китаї щонайменше 2500 років тому. Кістки використовувалися в іграх щонайменше 5000 років, тоді як гральні карти почали з’являтися лише приблизно в 9 столітті та потрапили в Європу в 14 столітті. У другій половині 20 століття стався бум електронних ігор.
Визначення ігор (середнє)