Кожна змінна має свій тип даних. Тип даних визначає, які значення може містити змінна та які операції над нею можна виконувати. Деякі мови програмування вимагають, щоб тип змінної був вказаний у програмі, інші виводять тип автоматично на основі присвоєного значення. Мови програмування також відрізняються тим, які типи даних вони пропонують. Найпоширеніші типи даних включають:

• ціле число (123, −7) – над числами можна виконувати арифметичні операції (1 + 2) і порівнювати їх (1 < 2)
• десяткові числа (1,23, –0,05) – зазвичай використовується так звана «рухома кома», яка дозволяє зберігати навіть дуже великі чи маленькі числа, але з обмеженою точністю (наприклад, з 5 значущими цифрами можна зберігати як 123 450 000, так і 0,000 012 345, але не 123,456)
• логічне значення (істинності) (правда, неправда) – представляє інформацію про правдивість, з цими змінними можна виконувати логічні операції (x не застосовується, x або y, x і y). Цей тип часто називають булевими (“bool” або “boolean”) на честь Джорджа Буля, який описав правила обчислення з подібними значеннями
• текстовий рядок (“слово”, “більше слів”) – представляє текст будь-якої довжини. Щоб відрізнити цей текст від імен змінних, рядки зазвичай відокремлюють «лапками» або ‘апострофами’. Необхідно розрізняти рядок, що містить число, і число: “123” не є 123. Цей тип часто називають «string» від англійського слова, що означає «рядок»
• список (поле) ([1, 2, 3], [‘x’, ‘y’, ‘z’]) – дозволяє зберігати кілька пов’язаних значень в одній змінній. (Інші типи часто доступні для зберігання різних колекцій даних)

Існують інші типи змінних для певних цілей (як-от, час, дата, файл). У більшості випадків також можна визначити власні типи. Перелічуваний тип дозволяє визначати змінні, які можуть приймати лише кілька заздалегідь визначених значень (як-от, сторона світу, день тижня). Записи дозволяють визначати складені змінні, які складаються з кількох іменованих елементів (наприклад, запис клієнта може містити його ім’я, вік і дату останньої покупки).