Користуючись Інтернетом, бажано думати про свою безпеку. В Інтернеті можна зустрітися з найрізноманітнішими негативними явищами. Краще запобігати їм, уникати їх, у разі виникнення, знати, як діяти у разі виникнення та не боятися спілкуватися про це (особливо між дітьми та батьками).

Кібербулінг (кіберзалякування) — це довготривала шкода іншим людям через Інтернет. Це агресія, яка включає переважно психологічне гноблення. Агресор (нападник) має перевагу над жертвою, яку зазвичай шантажують, висміюють або погрожують їй. Ситуацію можна виправити, наприклад, заблокувавши агресора і не продовжуючи спілкування. Часто поліції доречно боротися з кіберзалякуванням.

Загалом, гарною ідеєю є контроль над тим, якою особистою інформацією ми ділимося онлайн (наприклад, встановити певну доступність інформації в соціальних мережах).

Неприємним явищем є кіберсталкінг, коли відбувається переслідування користувача та повторні спроби контакту, в яких він незацікавлений.

Термін секстинг стосується спілкування з інтимних питань, яке включає, наприклад, надсилання фотографій оголеного тіла (так звані нюдси) або відео. Обмін такими матеріалами особами віком до 18 років є поза законом та надає легку можливість ними зловживати (наприклад, зловмисник погрожує розіслати фотографії, якщо потерпілий не виконує його вимог).

Під поняттям кібергрумінг розуміється спроба встановити довіренні стосунки з жертвою (особливо дитиною). Зловмисник намагається схилити жертву до особистої зустрічі, що може закінчитися обманом чи насильством.

Людина може легко стати залежною від Інтернету (або контенту, який вона пропонує), тобто того, що часто називають «віртуальні наркотики». Така залежність називається нетолізмом.

Безпекою в Інтернеті займається, наприклад, проєкт Лабораторії Цифрової Безпеки.