Так само, як пам’ять людини, пам’ять комп’ютера використовується для зберігання інформації. Для різних цілей використовуються різні типи пам’яті, які ми можемо позначити відповідно до призначення чи технології.

Довготривала пам’ять використовується для тривалого зберігання даних, наприклад, фотографій, фільмів або вихідних кодів комп’ютерних програм. Це сховище, до якого ми можемо отримати доступ у Провіднику файлів. Дані будуть зберігатися в ньому незалежно від того, чи підключено воно до електрики.

В оперативній пам’яті комп’ютер зберігає дані та стани процесів, з якими він зараз працює. Довготривала пам’ять набагато повільніша, тому для прискорення роботи комп’ютера дані з довготривалої пам’яті тимчасово завантажуються в оперативну пам’ять, коли з ними потрібно працювати. Як користувачі, ми не маємо до оперативної пам’яті прямого доступу, з нею працює лише процесор. Вона часто реалізується як пам’ять типу RAM, так що всі дані з неї стираються при вимкненні живлення.

Кеш-пам’ять (cache) — це дуже швидка, але відносно невелика пам’ять, яка допомагає прискорити роботу комп’ютера. Оскільки процесор дуже швидкий порівняно з оперативною пам’яттю, щоразу, коли йому потрібно прочитати деякі дані з пам’яті, йому доводиться довго чекати. Щоб комп’ютер не так сильно сповільнювався, процесор зберігає часто використовувані дані в кеші, які він може звідти швидше отримати. Кеш швидше оперативної пам’яті, але недостатньо для процесора і регістрів. Цю пам’ять також називають буферною пам’яттю або кеш-пам’яттю.

RAM (random access memory) забезпечує швидкий запис і читання, тому використовується як короткочасна (наприклад, оперативна) пам’ять. Назва означає, що до цієї пам’яті можна отримати доступ негайно з будь-якої адреси. Для роботи потрібно підключення до мережя, після відключення від мережі всі дані з пам’яті RAM зникають.

ROM (read only memory) у перекладі означає пам’ять лише для читання, тобто в неї не можна записувати дані, а лише читати. Вона використовується як довгострокове сховище, дані залишаться в цій пам’яті навіть після відключення живлення.

Флеш-пам’ять є підтипом ROM, але її можна перезаписувати, тож на відміну від класичної ROM, у ній можна зберігати нові дані. Як запис, так і читання відбувається за допомогою електричного струму. Зараз це дуже поширений тип довгострокового зберігання даних, який використовується, наприклад, у SSD, флеш-накопичувачах або картах пам’яті.

HDD (hard disk drive) служить довготривалою пам’яттю в комп’ютері, часто також називається жорстким диском. Дані зберігаються на обертовому магнітному диску. Порівняно з SSD, його поточним конкурентом, HDD дешевший і, як правило, має більшу ємність.

SSD (solid state drive) — ще один тип носія для тривалого зберігання. На відміну від HDD, він складається з флеш-пам’яті. Це робить його більш міцним, оскільки він не має рухомих частин, а також швидшим. Хоча його співвідношення ціна/ємність гірше, ніж у HDD, наразі він повільно витісняє жорсткий диск завдяки вищезазначеним перевагам.

CD і DVD є портативними довгостроковими носіями у формі диска. Дані записуються та зчитуються оптично за допомогою лазера.

Карта пам’яті – це невеликий портативний довгостроковий накопичувач, що складається з флеш-пам’яті. Існує кількі різних типів карт пам’яті, які використовуються, наприклад, в камерах або мобільних телефонах.

Розмір пам’яті вказуєтья в байтах (B).

Пам’ять може бути енергозалежною або енергонезалежною. Енергозалежна пам’ять втрачає всі дані, коли її відключають від джерела живлення. Енергозалежною є кеш-пам’ять, RAM та оперативна пам’ять (яка реалізовується як RAM). В енергонезалежній пам’яті всі дані зберігаються незалежно від підключення до джерела живлення, але це, як правило, повільніше, ніж у енергозалежної пам’яті. Здебільшого енергонезалежна пам’ять використовується як довгострокове сховище, тому його представниками є ROM, флеш-пам’ять, HDD та SSD.