Програмне забезпечення

Основним програмним забезпеченням смартфона є операційна система. Це забезпечує взаємну взаємодію апаратного забезпечення та програм. Найбільш поширеною є операційна система Android (в основному від Google), пристрої Apple використовують систему iOS.

Різні (корисні) функції надають мобільні додатки. У порівнянні з комп’ютерними/ноутбуковими програмами мобільні програми адаптовані для сенсорного керування. Одна заявка зазвичай має дуже конкретну, відносно вузьку спрямованість.

Мобільні операційні системи та мобільні додатки здебільшого розроблені з нуля таким чином, щоб їх використання було максимально простим та інтуїтивно зрозумілим для користувача. Для встановлення програм зазвичай використовуються інтерфейси Google Play (Android) або App Store (iOS).

Зазвичай користувач може надавати певні дозволи додаткам (наприклад, доступ до контактів, місцезнаходження пристрою, камери, мікрофона…). Бажано розглянути, чи дійсно даний додаток потребує відповідного дозволу. Якби це була шкідлива програма, чим більше доступу ми їй надаємо, тим більшої шкоди вона може завдати.

Програми та операційна система зберігаються в апаратній пам’яті телефону, хоча вони часто використовують Інтернет для надсилання та отримання даних. Як правило, користувач може переглядати лише певні частини сховища смартфона, наприклад, він зазвичай не має прямого доступу до файлів операційної системи.

Підключення

Мобільні дані можна використовувати для підключення мобільного телефону до Інтернету. Мобільні мережі використовують технологічні стандарти 5G, 4G (LTE), дуже повільне підключення до Інтернету можливе через GPRS/EDGE (тільки цей сигнал доступний у різних віддалених місцях, наприклад, у лісі чи в горах).

Якщо доступна локальна мережа, телефон можна підключити до неї через Wi-Fi (як правило, вдома, в школі, на роботі).

Інтерфейс Bluetooth використовується для підключення зовнішніх пристроїв, наприклад, навушників або колонок.

Мобільні платежі

Для здійснення безконтактних платежів потрібен інтерфейс NFC (near field communication). Завдяки цьому телефон (або інший пристрій, наприклад, смарт-годинник) може працювати як платіжна картка. Особа користувача (платника) зазвичай перевіряється біометрично: пристрій має бути розблоковано, щоб платіж відбувся.