Робота в комп’ютерних мережах відбувається за правилами протоколів. Існує багато протоколів, кожен із яких виконує свої функції.

TCP і UDP керують передачею даних від користувача до одержувача. UDP надсилає дані без гарантії надійності, але дуже швидко. Він підходить, наприклад, для передачі відеодзвінків, де потрібно негайно реагувати. Однак через ненадійність UDP нам доводиться час від часу миритися з низькою якістю даних. TCP може гарантувати надходження повних даних без помилок, але ціною меншої швидкості. Зараз він передає більшість даних в Інтернеті: використовується для завантаження веб-сторінок, надсилання електронних листів або завантаження файлів.

IP забезпечує маршрутизацію, тобто шукає шлях, за яким дані будуть проходити через мережу. Він визначає, куди доставити дані, на основі IP-адреси, яка унікально визначається кожним комп’ютером у мережі. На даний момент існує дві функціональні версії протоколу: IPv4 і IPv6.

Оскільки людям важко запам’ятати IP-адреси, їх замінюють доменними іменами, які часто є частиною URL-адрес. Доменні імена організовані в ієрархічну систему, що полегшує їх пошук. Протокол DNS може дізнатися IP-адресу із запиту доменного імені.

WiFi і Bluetooth – це мережеві протоколи, які передають дані повітрям. WiFi використовується для створення невеликих мереж і підключення портативних пристроїв до Інтернету. Bluetooth використовується для підключення пристроїв і передачі даних між ними на короткій відстані.

Деякі інші протоколи, з якими ми можемо зіткнутися:

• DHCP дозволяє автоматично конфігурувати комп’ютер у мережі, серед іншого він може призначити IP-адресу.
• HTTP зв’язується з WWW-серверами й таким чином дозволяє відображати WWW-сторінки.
• FTP може передавати файли між комп’ютерами.
• SMTP надсилає повідомлення електронної пошти.
• IMAP і POP3 можуть бути посередниками в доступі до електронної поштової скриньки: як-от, для читання електронних листів.
• IRC дозволяє надсилати короткі повідомлення (чат).
• SSH забезпечує приватне з’єднання між двома комп’ютерами.